Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 924/401/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Агрофірма "Авіс"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р.у справі№ 924/401/13 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд"доПублічного акціонерного товариства Агрофірма "Авіс"простягнення 202422,45 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаЛебідь О.В., дов. від 17.03.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс" (з урахуванням уточненого розрахунку періоду здійснених нарахувань) 199511,78 грн., з яких: 191474,96грн. основна заборгованість, 765,90 грн. інфляційні, 1211,79 грн. 3% річних, 6059,13 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду від 02.11.2012р. №26-0412, відповідно до положень статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відзиву на позов не подав; в засіданні Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2013р. не погодився з позовними вимогами, вказавши про недоведеність настання строку виконання ним зобов'язання по оплаті.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2013р. (суддя Гладюк Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 191474,96 грн. основної заборгованості, 1211,79 грн. 3% річних, 6059,13 грн. пені, 382,95грн. інфляційних та 3950,31 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. (судді: Філіпова Т.Л. - головуючий, Бучинська Г.Б., Саврій В.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність, відповідність обставинам та матеріалам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що суперечать матеріалам та обставинам справи, нормам процесуального законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство Агрофірма "Авіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення статті 612 Цивільного кодексу України суди не витребували, а позивач не надав докази, що свідчать про момент отримання та підписання актів приймання - передачі виконаних робіт, а відтак, виникнення за умовами договору зобов'язання по оплаті, окрім цього, претензія, направлена скаржнику 18.01.2013р., вчинена з використанням факсиміле, чим порушено статтю 6 Господарського процесуального кодексу України щодо вимог належності доказів у справі, відтак суди неповно та необ'єктивно розглянули всі обставини справи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав та не скористався правом на участь представників у судовому засіданні..

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2012 року між сторонами укладено договір № 26 - 0412, відповідно до якого підрядник (позивач) зобов'язується виконати загально - будівельні роботи щодо білощебневого покриття дороги та території діючих пташників на об'єкті, які мають бути виконані підрядником згідно державних будівельних норм та правил чинних в Україні та відповідно до цього договору, будівельної документації, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти належним чином та вчасно виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 3.2. цього договору замовник зобов'язується вчасно оплачувати роботи підрядника відповідно до договору.

Відповідно до пункту 9.1. вказаного договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт з моменту отримання попередньої оплати і передати закінчені роботи замовнику за актом прийому - передачі виконаних робіт протягом 45 календарних днів. Остаточне приймання робіт замовником проводиться на підставі остаточного акта приймання - передачі виконаних робіт, що підписується між сторонами, форма якого затверджена сторонами та є додатком № 2 до договору. Паралельно з підписанням остаточного акту прийому - передачі робіт підписується остаточна довідка про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ - 3.

Загальна вартість робіт відповідно до договору становить 248 844 грн. Пунктом 13.2. встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином: 30 % попередня оплата; 70 % від суми акту приймання - передачі виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів прийому - передачі виконаних робіт.

В силу пункту 15.6.6. договору у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов'язань за договором, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ у період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його укладення сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором або його розірвання у відповідності із положеннями розділу 14 договору (п. 14.2.).Додатком № 1 до договору сторони узгодили ціну робіт.

02 .11.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1, якою, зокрема внесли зміни в основний договір та передбачили, що вартість договору становить 327832,80 грн. До вказаної додаткової угоди сторони підписали додаток № 1- ціна договору.

Договір, додаткова угода та додатки підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Також судами встановлено, що виконання робіт за листопад 2012 року та прийняття їх замовником підтверджується актами приймання виконаних робіт № 1 на суму 187139,36 грн. та №2 на суму 78988,80 грн., а також довідками про вартість виконаних робіт на таку ж суму, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Судами досліджено, що листом № 354 від 27.12.2012р. (копія якого міститься в матеріалах справи) позивач повідомив відповідача про наявність в останнього заборгованості в сумі 191474,96грн..

18.01.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію №14 з вимогою про погашення заборгованості за виконані роботи, докази направлення якої (фіскальний чек № 6105 та опис матеріалів з печаткою пошти) додано до справи.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди зазначили, що виконані роботи позивачем роботи слід вважати прийнятими за змістом умов укладеного сторонами договору та положень чинного законодавства, відсутність доказів їх повної оплати, а також настання строків оплати свідчить про наявність заборгованості, розмір якої становить 191474,96 грн.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (статті 526 та 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (частини 1, 2 статті 838 Цивільного кодексу України).

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частина 6 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає право замовника відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків; також частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовнику надано право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується актами прийому - передачі та довідками про вартість робіт, натомість акти прийняття робіт містять відмітку про те, що роботи проведені в листопаді, однак належних та допустимих доказів їх прийняття саме в листопаді немає.

Тому, враховуючи зазначені обставини та положення статті 530 Цивільного кодексу України, суд правомірно визначив момент прострочення з 26 січня 2013р., зі спливом семиденного терміну від дня пред'явлення претензії-вимоги про оплату боргу, направленої відповідачу 18.01.2013р.

Відтак господарські суди попередніх інстанцій вірно вказали про недоведеність матеріалами справи обставин, з яким законодавець пов'язує право замовника на відмову від оплати за договором; натомість відсутність доказів повної оплати вартості виконаних робіт, а також настання строків оплати свідчить про наявність заборгованості, розмір якої підтверджується матеріалами справи та з урахуванням часткової оплати (74653,20 грн.) становить (266128,16 грн.- вартість робіт мінус 74 653,20 грн. оплата) 191474,96 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Дослідивши розрахунки інфляційних з урахуванням дати виникнення прострочення та розміру пені, передбаченої пунктом 15.6.6. договору, попередні судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про задоволення вимог про стягнення інфляційних, річних та пені.

Зазначаючи ж в касаційній скарзі про неправомірність претензії від 18.01.2013р., вчиненої з використанням факсиміле, позивач залишив поза увагою, що апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про неправомірне використання факсиміле підпису генерального директора ТзОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" Мужило В.П. при направленні відповідачу претензії №14 від 18.01.13р., натомість доводи касаційної скарги не зазначають матеріалів справи, що підтверджували б такі дії, належним чином спростовували б відповідні обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Агрофірма "Авіс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. у справі № 924/401/13 Господарського суду Хмельницької області та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2013р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач